/Files/images/психолог.jpegВікові особливості прояву суїциїдальної поведінки

Спеціалісти визначають суїцид, тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті.

Особливості підліткового суїциду

До 14 років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить "жорстки" методи: повішання, стрибок з великої висоти чи й комбінацію способів.

При цьому хлопчики використовують частіше саме "жорсткі" методи, тоді як дівчатка використовують різні лікарські препарати.

Частота повторних спроб вкрай висока:

  • до 50% підлітків, одного разу здійснивши суїцидальну спробу, повторюють її;
  • 4-10% цих спроб закінчуються смертю.
/Files/images/суицид.jpeg
Особливості дитячого суїциду

Причинами самогубства серед дітей найчастіше виступають несприятлива ситуація в сім'ї (наприклад, насильство) або відсутність останньої. До чинників суїцидальної поведінки дітей можна віднести все те, про що йшлося стосовно підліткових суїцидів, за винятком хіба що невдач в інтимних стосунках. У цій сфері чинником дитячого суїциду найчастіше виступає сексуальне насильство.

Психологічним сенсом дитячого суїциду виступає заклик, протест або помста. Часто самогубство дитина адресує своїм близьким з метою щось змінити в їхніх взаємостосунках. Основною відмінною рисою дитячого суїциду від суїциду підліткового є неадекватність уявлень про смерть: значна більшість дітей не сприймає смерть як щось остаточне, як таке, що стається з людиною раз і назавжди. Прагнення бути свідком реакції оточуючих на власну смерть чи надія на "друге народження", а також відсутність страху смерті властиві суїцидентам дитячого віку.

/Files/photogallery/759/суиц2.jpeg

Дитину набагато легше, ніж підлітка відмовити від її намірів. Відволікти від самогубства, як і стати його приводом може будь-яка дрібниця (дрібниця - лише з першого погляду, частіше вона містить прихований глибокий сенс, який дитина не стільки розуміє, скільки відчуває).

Атмосфера любові, прийняття й поваги до її особистісних прав надалі може убезпечити дитину від фатального вчинку. Діти, які висловлювали суїцидальні наміри або здійснювали спробу самогубства, потребують кваліфікованої психологічної допомоги.

Їхній "крик по допомогу" обов'язково має бути почутий близькими. І дитина має отримати на нього відповідь.

/Files/photogallery/759/psuh1.JPG/Files/photogallery/759/psuh2.JPG


Рекомендації батькам

У випадку, якщо у ваших дітей спостерігаються суїцидальні нахили або відчай, слід поводити себе так:
  1. Залишайтесь собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
  2. Дитина повинна відчувати себе на рівних із вами, як із другом, що дасть змогу встановити з дочкою або сином довірливі, чесні відносини і, зрештою, допоможе дитині довірити вам усе, про що вона думає.
  3. Важливо не те, що ви кажете, а те, як ви це кажете, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
  4. Майте справу з людиною, а не з "проблемою", говоріть із дитиною на рівних, не можна поводити себе як учитель або ексепрт чи розв'язувати кризу прямолінейно, що може відштовхнути дитину.
  5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона приховує, дайте їй змогу вилити вам душу.
  6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові з дитиною, викоористовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
  7. Проявляйте щире співпереживання й інтерес до дитини, не удавайтеся до до питу з пристрастю, ставте прості, щирі запитання (Що трапилося?, Що відбулося?), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні, "розслідувальні" запитання.
  8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або дочка саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хворобливі речі.
  9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її сторону, а не на сторону інших людей, які можуть завдавати їй болю або яким вона може зробити боляче.
  10. Дайте сину або дочці можливість знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаетє вихід із кризової ситуації.
  11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути поруч зі своєю дитиною, яка страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, у ситуації безвиході може змусити вса почувати себе безпорадними і нерозумними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя або навіть рятувати дитину, оскільки ваш син або дочка урятуються самі і врятують своє життя, варто лише довіряти їм.
  12. І нарешті, якщо ви не знаєте, що казати, не кажіть нічого, але будьте поруч!
/Files/photogallery/759/суиц.jpeg

.

У випадку, якщо існує реальна суїцидальна загроза або вже була скоєна спроба самогубства, можна таке:
  1. Першим кроком у запобіганні самогубству завжди є встановлення довірливого спілкування.
  2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє наявні проблеми. У цій ситуації слід віддавати перевагу бажанню поговорити із сином або дочкою і водночас долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.
  3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що кажуть дорослі. Тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію. Іноді корисною стає невербальна комунікація (жести, дотики тощо).
  4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відкидає їхню допомогу, їм варто пам'ятати про те, що вона водночас і хоче і не хоче її. Тому для досягнення позитивного результату в діалозі потрібні мякість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття та любові тощо.

Рекомендації вчителям:

Педагогічним працівникам навчального закладу слід звернути особливу увагу на наявність наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:
  1. Психічні розлади.
  2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.
  3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.
  4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями та однолітками).
  5. Проблеми, пов'язані з уживанням алкоголю та наркотиків.
  6. Занижена самооцінка.
  7. Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.
  8. Депресія (агресія - типова маска депресії у підлітків)
  9. Афекти ( афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).
  10. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).

/Files/photogallery/759/суиц3.jpeg


Кiлькiсть переглядiв: 137